Індивідуальний план на навчальний рік                                                                                                                                                            Серпень                                                                                       

Планування навчального матеріалу:

1. Види планування: календарне та урочне.

2. Вимоги до сучасного уроку.

3. Складання плану-конспекту уроку.

4. Методичні рекомендації до проведення першого уроку.

5. Обговорення інструктивно-методичних реко­мендацій щодо вивчення шкільних дисциплін.

Вересень

1. Ведення шкільної документації.

• Види шкільної документації.

• Ведення класного журналу.

2. Єдині вимоги до усного і письмового мовлення учнів.

3. Про причини конфліктів між учителями та батька­ми та як їм запобігти.

4. Практичне заняття. Обговорення статті «Навчи дитину вчитися» В. Сухомлинського.

Жовтень Форми навчання в школі:

1. Урок — основна форма навчання.

2. Структура уроків різних типів.

3. Опрацювання критеріїв результативності роботи вчителя.

Листопад

1. Використання дидактичного та роздаткового матеріалів, наочності на уроках різних типів.

2. Форми і методи, які сприяють ефективному засвоєнню навчального матеріалу.

3. Практичне заняття: виготовлення зразків дидак­тичного матеріалу.

Грудень

Нетрадиційні форми проведення уроків та позашкільної роботи з учнями:

1. Види нестандартних уроків.

2. Практичне заняття: розробка позакласного за­ходу.

Січень

1. Виховна спрямованість програмового матеріалу.

2. Форми роботи, які забезпечують виховання працелюбності, духовності.

3.3 історії педагогіки. Іван Огієнко.

4. Практичне заняття: розробка позакласного за­ходу.

Лютий

Організація та види самостійної роботи учнів на уроках:

1. Місце самостійної роботи під час вивчення теми.

2. Проблеми часу на уроці.

3. Практичне заняття: опрацювання пам'ятки для самостійної роботи з підручником.

Березень

1. Забезпечення учнів раціональними прийомами навчальної праці.

2. Формування розумової культури учнів у процесі навчання.

3. Практичне заняття: самоаналіз проведених уроків.

Квітень

1. Поєднання колективних та індивідуальних форм навчання на уроці.                                           

  2. З історії педагогіки. Софія Русова — педагог, громадський діяч.

3. Практичне заняття: огляд творчих доробків моло­дих учителів.

Травень Диференційований підхід до навчання:

1. Моделі диференційованого навчання.

2. Різнорівневі завдання.

3. Практичне заняття: розробка диференційованих завдань.

Робота між засіданнями:

1. Робота з батьками: як знайти порозуміння?

2. Становлення молодого вчителя в колективі (взаємовідносини з колегами, адміністрацією)

Щоденник взаємовідвідування уроків учителем-наставником у вчителя-стажиста 

Щоденник взаємовідвідування позаурочного заходу  учителем-наставником у вчителя-стажиста 

Наступним кроком є крок до майстерності.

Кожна професія ставить специфічні вимоги до особистості людини. Які ж вимоги ставить професія молодого спеціаліста?

Успіхи педагогічної праці значною мірою зумовлені розвитком професійних здібностей та професійними знаннями, вміннями, навичками, тобто професійним становленням молодого вчителя в школі.

У професійному становленні молодого вчителя в сучасній школі має місце наявність педагогічних здібностей. Вони складаються з низки компонентів:

• дидактичні — мистецтво передавати знання в доступній учням формі;

• конструктивні—це коли педагог не використовує готових рецептів, а сам створює їх для кожної конкретної ситуації;

• перцептивні потрібні педагогу, щоб вникати у складний внутрішній світ своїх учнів, розуміти їх, бачи­ти світ їхніми очима;

• експресивні — вміння свою розповідь пожвавити доречним гумором, дотепом, доброзичливою іронією;

• комунікативні — правильний підхід до учнів у процесі навчання й виховання;

• здатність до розподілу уваги — широкий обсяг уваги, вміння легко переключатися в разі потреби з одного об'єкта на інші;

• акторські — вміння, залежно від обставин і ви­ховних завдань, бути то добрим, то вимогливим, то спокійним тощо;

• уміння свідомо контролювати всі свої вчинки, дії й настрої..

Слід зауважити, що всі компоненти педагогічних здібностей тісно пов'язані між собою, доповнюють і зумовлюють один одного. Відсутність одного або навіть кількох компонентів певною мірою може компенсувати активніший розвиток інших компонентів педагогічних здібностей.

Тому наголошуємо, що в процесі стажування моло­дого вчителя велике значення мають його індивідуальні особливості, а саме: характер, темперамент, світогляд, інтереси, нахили, переконання, моральні почут­тя, вольові риси. Адже об'єкт навчання й виховання унікальний — людина, яка в процесі житія зростає ду­ховно й фізично. Педагог керує її духовним зростанням, розвиває світогляд, інтереси, почуття, нахили, навички, моральні звички, її характер, збагачує її моральними цінностями, готує до суспільного життя, творчої праці.

Учитель несе подвійну відповідальність за свій характер бо, по-перше, риси його характеру можуть допомагати або перешкоджати навчально-виховному процесові, а по-друге, під впливом характеру педагога значною мірою формується поведінка й характер його учнів.

Ось чому вчитель повинен мати багато по­зитивних людських рис:  чесність,  порядність, гуманність, доброзичливість, здатність до співчуття й співпереживання тощо. Педагог виховує особистим прик­ладом, своєю поведінкою, своїм способом життя, своїм характерам взаємин з іншими людьми. Дуже небажані в характері вчителя такі риси як егоїзм, брутальність, замкненість, неврівноваженість, корисливість, підступ­ність. Зовнішній вигляд педагога, манера його поведінки, хода, постава—все це має вплив на учня.

Тут доречно згадати вислів видатного фізіолога І. Павлова про те, що хоча психічні властивості особистості характеризуються пластичністю, тобто здатністю під впливом умов життя змінюватись, та це пластичність не воску, а сталі, яка потребує багаторазо­вого впливу для зміни її форми.

Кожен молодий учитель з перших днів своєї педагогічної діяльності разом зі своїм наставником готує «Портфоліо молодого вчителя». Це папка — «настільна книга», в якій зібрано найнеобхідніші по­ради і матеріали, потрібні для становлення молодого вчителя. 

Сім золотих правил для вчителя

1. Треба любити те, що робиш. І йти вперед крок за кроком. (І. Павлов.)

2. Мотивуючи оцінки знань, намагайтеся бути діловим, зацікавленим. Вкажіть учневі, над чим йому варто попрацювати, щоб отримати вищу оцінку. 2. Інтелігентом не можна прикинутися. (Д. Ліхачов.)

3. Увічливість виховується тільки ввічливістю і нічим іншим. (В. Джеме.)

4. «Магічна десятка»: полічіть до десяти, перш ніж дати волю своєму гніву. І він видасться вам безглуздим». (В. Джеме.)

5. Мудрець шукає все в самому собі, нерозумна лю­дина — в іншому. (Конфуцій.)

6. Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою. (Л. Леонов.)

7. Перші кроки завжди найважчі. (Р. Тагор.)

Заповіді молодого вчителя-початківця

• Заховайся в свою роботу й тоді ніщо не заважати­ме тобі плідно працювати.

• Будь привітним — і будеш сміливим.

• Не будь зверхнім — і зможеш стати лідером між людьми.

• Умій вимагати і прощати.

• Вір у здібності кожного учня.

• Будь компетентним — і будеш упевненим.

• Прагни вдосконалення щомиті — і зможеш вихо­вати особистість.

• Вір, що кожного учня можна навчити, тільки для цього потрібен час.

• Перетвори процес навчання на радість.

• Будь для учня не взірцем, а суперником, тоді він зможе перевершити тебе.

Пам'ятка вчителя-початківця

1. Приходьте до кабінету за кілька хвилин до дзво­ника, щоб переконатися, чи все готове до уроку, чи до­бре розставлено меблі, чи чиста дошка, чи підготовлено ТЗН, наочність. Заходьте в клас останнім. Привчайте учнів, щоб вони організовано вітали Вас. Огляньте клас, особливо — недисциплінованих учнів. Намагайтеся по­казати учням красу й привабливість організованого початку уроку, прагніть до того, щоб на це йшло щоразу все менше й менше часу.

2. Не марнуйте час на пошуки сторінки свого пред­мета в класному журналі, це можна зробити на перерві. Не привчайте чергових залишати на столі вчителя запи­ску з прізвищами відсутніх.

3. Енергійно розпочинайте урок. Не ставте запи­тання: «Хто не виконав домашнього завдання?» — це привчає учнів до думки, що домашнє завдання можна не виконувати. Ведіть урок так, щоб кожен учень був постійно зайнятий справою, пам'ятайте: паузи, млявість, байдикування — вороги дисципліни.

4. Захоплюйте учнів цікавим змістом матеріалу, створенням проблемних ситуацій, розумовим напру­женням. Контролюйте теми уроку, допомагайте слаб­ким повірити у свої сили. Тримайте в полі зору весь клас. Особливо стежте за тими, в кого увага нестійка. Запобігайте спробам порушити робочий порядок.

5. Частіше звертайтеся з проханнями, запитання­ми до тих учнів, які намагаються займатися на уроці сторонніми справами.

6. Мотивуючи оцінки знань, намагайтеся бути діловим, зацікавленим. Вкажіть учневі, над чим йому варто попрацювати, щоб отримати вищу оцінку.

7. Наприкінці уроку дайте загальну оцінку класові та окремим учням. Нехай діти відчують задоволення від результатів своєї праці. Намагайтеся помічати позитив­не в роботі недисциплінованих учнів, але не робіть цьо­го надто часто та за незначні зусилля.

8. Закінчуйте урок одразу після дзвоника. Нагадайте про обов'язки чергового.

9. Утримайтеся від зайвих зауважень.

10. У разі недисциплінованості учнів намагайтеся обходитися без допомоги інших. Пам'ятайте: наведення дисципліни з допомогою чужого авторитету не дасть вам користі, а швидше зашкодить. За підтримкою кра­ще зверніться до класу.

Поради досвідчених колег молодому вчителю

1. Перед уроком перевіряйте, чи на місці все потрібне, чи немає непотрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.

2. Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку.

3. Не витрачайте багато часу для перевірки домаш­нього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Вводьте систему взаємоперевірки.

4. Поясніть учням мету, завдання уроку.(учні 5-11 кл. можуть зробити це самостійно)

5. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити проблеми, пропонуйте учням розв'язати їх самостійно.

6. Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять однокласники.

7. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці — пропонуйте учням більше писати, розв'язувати прикладів.

8. На уроці кожен учень має бути на виду, до кожно­го шукайте індивідуальний підхід.

9. Під час використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, наочності не марнуйте часу, нама­гайтеся використовувати засоби навчання ефективно.

10. Під час самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів.

11. Використовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивального навчання.

12. Звертайте увагу на виховні аспекти уроку:

працездатність, бережливість, здібність.

13. Домашнє завдання потрібно давати з пояснен­ням, до дзвоника. Не затримуйте учнів після дзвоника. У 1—7-х класах обов'язково проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.

14. Пам'ятайте: кожен урок не повинен бути схожим на попередній.

Система роботи вчителя

1. Дотримання вчителем правил трудового розпо­рядку.

2. Виконання навчальних програм.

3. Якість уроків.

4. Навчальна, розвивальна і виховна роль.

5. Види і форми контролю якості знань та успішності учнів.

6. Способи навчання самостійного здобування знань.

7. Виховання інтересу до предмета, елементи зацікавлення, система стимулювання й заохочення.

8. Індивідуальна робота з сильними і слабкими уч­нями.

9. Робота із запобігання невстиганню.

10. Система письмових практичних робіт.

11. Питома вага і система творчих робіт.

12. Рівень навчальних досягнень учнів. Письмові й лабораторні роботи. Уміння практично застосовувати знання.

13. Розвиток усного мовлення.

14. Виховна функція вчителя.

15. Позакласна робота з предмета.

16. Ведення журналів.

17. Виконання єдиних вимог до учнів.

18. Техніка безпеки.

19. Піклування про здоров'я дітей.

20. Санітарно-гігієнічні умови кабінетів.

21. Робота вчителя з батьками.

22. Пропаганда педагогічних знань.

23. Самоосвітня робота вчителя.

24. Виступи на педрадах, конференціях. Методичні розробки.

25. Відвідування заходів колег.

26. Проведення відкритих заходів.

27. Педагогічний такт.

28. Професійне зростання.

29. Участь у конкурсах.

30. Виконання громадських доручень.

Основні вимоги до організації уроків

Вимоги до уроку поділяються на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.

Дидактичні вимоги до уроку

1. Чітке визначення освітньої мети уроку як вия­ву його освітньої функції (які знання та вміння вчи­тель повинен дати на цьому уроці). Освітня мета має відповідати його освітній функції.

2. Здійснення в своїй системі уроків дидактичних принципів навчання.

3. Обрання найраціональніших методів і прийомів, а також засобів для досягнення визначеної мети уроку.

4. Застосування внутрішніх і міждпредметних зв'язків.

Виховні вимоги до уроку

1. Постановка виховної мети уроку і відповідного завдання з виховання (всього класу або окремих учнів) у розумовому, моральному, трудовому напрямах.

2. Врахування індивідуальних особливостей учня, зокрема рівня інтелектуального розвитку, мотивації ставлення до навчання, дії стимуляційних методів.Психологічні вимоги до уроку

1. Організація та здійснення сприймання, усвідомлення, запам'ятовування та осмислення навчальної інформації.

2. Розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших і найвідповідальніших заняттях (поняттях, правилах, законах).

3. Застосування мнемонічних прийомів (механічного і смислового) запам'ятовування занять, тренування вмінь на уроці, а також під час виконання домашніх завдань.

4. Розумове виховання та самовиховання особистості в процесі навчання.

Гігієнічні вимоги до уроку

1. Забезпечення чергування методів і прийомів під час уроку, з тим щоб не допускати втоми, розумового пе­ревантаження, особливо у викладанні класної, складної для сприймання теми.

2. Дотримання режиму гігієни, аерації повітря в класі.

3. Стеження за станом здоров'я учнів.

4. Явка вчителя в абсолютно здоровому стані.

Уміння заходити до класу

1. Завчасно з'ясуйте, в якому кабінеті відповідно до розкладу ви маєте проводити заняття, особливо коли це пов'язано із замінами уроків.

2. У кожному класі доберіть собі помічників, які б під вашим керівництвом готували до уроків необхідне на­вчальне приладдя (своєчасно заносити демонстраційні матеріали, прилади тощо).

3. Під час перерви відберіть усі матеріали, потрібні вам для конкретного уроку, компактно складіть їх.

4. Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської й прямуйте до класу.

5. Почекайте другого дзвоника, дайте змогу всім уч­ням зайти до класної кімнати.

 6. Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою відчиняйте двері. Ви маєте з'явитися в отворі дверей на повний зріст. Не обертаючись, правою рукою за собою спиною зачиняйте двері.

7. На вашому обличчі має бути вираз задоволення й ледь помітна усмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.

8. Упевненим кроком ідіть до робочого стола, про­тягом двох-трьох секунд уважно огляньте клас, щоб охо­пити поглядом усіх учнів і психологічно налаштувати їх на навчальну діяльність.

9. Зайшовши до класу, не забудьте привітатися. 

«Портфоліо» постійно поповнюється необхідними матеріалами. Згодом це буде «центром самоосвіти» вчи­теля.

Значну роль відводимо роботі в школі молодого вчителя «Пошук», напрямами діяльності якої є:

1. Планування роботи вчителя, організація робочого часу.

2. Культура спілкування вчителя з класом, учнями, батьками.

3. Поглиблення психолого-педагогічних знань, методології навчання.

4. Вивчення директивних документів, нормативних та інструктивно-методичних матеріалів Міністерства освіти і науки України.

5. Вимоги до календарно-тематичного планування.

6. Вимоги до ведення класних журналів.

7. Сучасні підходи до виховного процесу, до фор­мування всебічно розвиненої особистості на основі традицій національного виховання та особистісно зорієнтованої концепції освіти.

Основні функції учителя наставника:

•  іірофесійно-освітіш (наставник надає допомогу молодому вчите­лю в удосконаленні його професійних умінь, підвищенні рівня загальнонаукової та методичної підготовки, у формуванні педа­гогічної спостережливості й уяви, педагогічного такту);

•  виховна (наставник активно виливає на формування ціннісних орієнтацій, залучення до системи самоосвітньої роботи);

•  функція виливу авторитету наставника (ґрунтовно вивчивши здібності молодого вчителя, його нахили, інтереси, ставлення до колективу тощо, наставник повинен намагатися стати авто­ритетом для нього, стимулом для його самовиховання, більш швидкого включення до колективу);

•  самоосвітня (наставник вчиться сам для того, щоб допомогти молодому вчителю бути в курсі новітніх досягнень у галузі психологічної і педагогічної науки, викладання, методики спе­ціальних дисциплін).

Педагогічне шефство передбачає також виховання в учительської молоді високих моральних якостей, розвиток творчості й само­стійності. У процесі спілкування з досвідченим колегою недагог- початківець не тільки переймає досвід, зразки, прийоми праці, а й виробляє власний стиль діяльності.

Особливу увагу наставники приділяють запобіганню негативним проявам поведінки молодого вчителя: зарозумілості, вередливості, зверхньому ставленню до колег, учнів, батьків, безвідповідальності щодо виконання повсякденних обов'язків. І в той же час підтри­мують ініціативу, творчий пошук.

►►І Основні методи роботи, які використовують наставники в школах:

1.   Бесіда з молодими спеціалістами за конкретними розділами педагогіки з питань наукового змісту предмета, методики викладання.

2.   Обмін думками щодо змісту нових здобутків психолого- педагогічної науки, педагогічної практики.

3.   Спільне моделювання системи уроків з теми або окремого уроку, виховного заходу.

4.    Випереджувальне проведення уроків для молодого колеги.

5.   Консультування молодого вчителя щодо організації навчально-виховного процесу.

6.   Спільна підготовка з питань добору дидактичного матеріалу.

7.    Відвідування уроків, позакласних занять із подальшим детальним їх аналізом тощо.

Спостереження, опитування вчителів, вивчення досвіду молодих спеціалістів дозволяють зробити висновок, що в учитслів-иочатківців більшість труднощів носить емоційно-комунікативний характер, серед яких можна виділити такі:

1. Адаптація до педагогічної діяльності.

2. Проблема першого знайомства з класом.

3. Вивчення колективу класу (в умовах незнання методів вихован­ня чи невміння їх застосовувати).

Організація контакту з класом.

5. Вибір правильного тону і стилю взаємостосунків.

6. Управління своєю поведінкою у школі в різних ситуаціях.

7. Уміння звертатися до дітей у ходинедагогічної діяльності.

8. Майстерне володіння словом.

9. Професійно-лексична підготовка.

10. Органічне поєднання дій та спілкування з дітьми. І 1. Уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях (на перерві, під час роботи гуртків, проведення батьківських зборів тощо).

12.Уміння діяти оперативно, гнучко.

13.Уміння орієнтуватися в психологічній атмосфері, настроях ді­тей.