Основні вимоги до сучасного уроку
Сучасний урок повинен:
1. Мати, насамперед, виховний характер
2. Формувати в учнів позитивне ставлення до навчання та потребу в отриманні знань
3. Розвивати конкретні здібності кожної дитини
4. Проводитися з використанням сучасних технічних засобів (найкраще для цього підходить комп'ютер)
5. Озброїти учнів міцними й глибокими знаннями
6. Формувати в учнів самостійність, активність, творчу ініціативу
7. Формувати в учнів вміння самостійно навчатися, здобувати й поглиблювати свої знання та творчо застосовувати їх на практиці.
Дидактичні вимоги до сучасного уроку:
• чітке формулювання освітніх завдань в цілому і їх складових елементів, їх зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями. Визначення місця в загальній системі уроків;
• визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимоги учбової програми і цілей уроку, обліку рівня підготовки і підготовленості учнів;
• прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навиків як на уроці, так і на окремих його етапах;
• вибір найбільш раціональних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю, оптимальної їх дії на кожному етапі уроку, вибір, що забезпечує пізнавальну активність, поєднання різних форм колективної і індивідуальної роботи на уроці і максимальну самостійність в навчанні учнів;
• реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
• створення умов успішного навчання учнів.
Психологічні вимоги до уроку:
Психологічна мета уроку:
1. Проектування розвитку учнів в межах вивчення конкретного учбового предмету і конкретного уроку;
2. Облік в цільовій установці уроку психологічного завдання вивчення теми і результатів, досягнутих в попередній роботі;
3. Передбачення окремих засобів психолого-педагогічної дії методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.
Стиль уроку:
1. Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання:• співвідношення в навантаженні на пам'ять учнів і їх мислення;
• визначення об'єму відтворюючої і творчої діяльності учнів;
• планування засвоєння знань в готовому вигляді (із слів вчителя, з підручника, допомога і тому подібне) і в процесі самостійного пошуку;
виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);
• облік контролю, аналізу і оцінки діяльності учнів, здійснювані вчителем, і взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;
• співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні відчуття у зв'язку з виконаною роботою, установки, стимулюючий інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів і так далі) і примушення (нагадування про відмітку, різкі зауваження, нотації і тому подібне).
2. Особливості самоорганізації вчителя:
• підготовленість до уроку і головне - усвідомлення психологічної мети, внутрішня готовність до її здійснення;
• робоче самопочуття на початку уроку і в процесі (зібраність, енергійність, наполегливість в здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до того, що відбувається на уроці, педагогічна винахідливість і ін.);
• педагогічний такт (випадки прояву);
• психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і ін.).
Організація пізнавальної діяльності учнів:
1. Визначення міри для забезпечення умов продуктивної роботи мислення і уяви учнів:
• планування шляхів сприйняття учнями об'єктів і явищ, їх осмислення;
• використання установок у формі переконання, навіювання;
• планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;
• використання різних форм роботи для актуалізації в пам'яті засвоєних знань і умінь, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальний опит, вправи на повторення);
2. Організація діяльності мислення і уяви нових знань, учнів в процесі формування, і умінь;
• визначення рівня сформованості знань і умінь учнів (на рівні уявлень, понять, узагальнювальних образів, "відкриттів", формулювання виводів);
• опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації розумової діяльності в уяві учнів;
• планування прийомів і форм роботи, забезпечуючу активність і самостійність мислення учнів (система питань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення завдань, використання завдань з бракуючими і зайвими даними, організація пошукової і дослідницької роботи учнів на уроці, створення переборних інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);
• керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнювального, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати і робити висновок;
• використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання відбору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформленню роботи);
3. Закріплення результатів роботи:
• формування навиків шляхом вправ;
• навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навиків на нові умови роботи, попередження механічного перенесення.
Організованість учнів:
1. відношення учнів до навчання, їх самоорганізації і рівень розумового розвитку;
2. можливі групи учнів по рівню навчання, облік цих обставин при визначенні поєднання індивідуальної, групової і фронтальної форм роботи учнів на уроці.
Облік вікових особливостей учнів:
1. планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів;
2. проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів;
3. диференційований підхід до сильних і слабких учнів.
Гігієнічні вимоги до уроку:
1. температурний режим;
2. фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання);
3. освітлення;
4. попередження стомлення і перевтоми;
5. чергування видів діяльності (зміна слухання виконанням обчислювальних, графічних і практичних робіт);
6. своєчасне і якісне проведення физкультминуток;
7. дотримання правильної робочої пози учня;
8. відповідність класним меблям до віку школяра.
Вимоги до техніки проведення уроку:
1. урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до учення і виховувати потребу в знаннях;
2. темп і ритм уроку повинні бути оптимальними, дії вчителя і учнів завершеними;
3. необхідний повний контакт у взаємодії вчителя і учнів на уроці повинні дотримуватися педагогічний такт і педагогічний оптимізм;
4. домінувати повинна атмосфера доброзичливості і активної творчої праці;
5. по можливості слід міняти види діяльності учнів, оптимально поєднувати різні методи і прийоми навчання;
6. забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
Дидактични вимоги до сучасного уроку
Сучасний урок
Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний конкретний учитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найпринятніші, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок – те місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.
Урок –це логічно закінчений, цілісний, обмежений певними рамкамивідрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.
За попередні роки змінилося багато педагогічних ціностей. З’явилися не тільки нові завдання, а й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядають не тільки як діяльність учителя чи як форму навчання, а й як діяльність учня, інакше кажучи, вміння.
У методичній літературі визначають чотири блоки уроку: загальнопедагогічні вимоги, дидактичні вимоги, психологічні вимоги, гігієнічні вимоги.
Організаційна складова уроку
Організація уроку є одним з основних аспектів.
Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та навчання, умов для ефективної взаємодії вчителя та учнів у навчально-виховному процесі.
Організація педагогічної діяльності вчителя на уроціпередбачає: постановку доцільної та раціональної мети і завдань навчання; мотивацію спільної діяльності учнів та учителя; планування, нормування, діагностування, прогназування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності; використання раціональної та ефективної технології навчання.
Учені та практики вирізняють два аспекти організації: впорядкованість та спрямованість.упорядкованість визначається кількістно як виличина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність організації умовам навколишнього середовища. З погляду забезпечення впорядкованості уроку, організації передбачає раціональність його структури в цілому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителяучнів, взаємин між ними; матеріально-технічне оснащення уроку, раціональне використання часу на уроці.
Вимоги до сучасного уроку
І. Дидактичні вимоги до сучасного уроку
1. Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями.
2. Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів.
3. Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах.
4. Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів.
5. Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів.
6. Створення умов для успішного навчання учнів.
II. Психологічні вимоги до уроку
1.Психологічна мета уроку:
1) Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.
2) Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі.
3) Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.
2.Стиль уроку:
1)Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого
навчання:
* співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;
* визначення обсягу відтворюючої і творчої діяльності;
* планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку;
* виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);
* облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;
* співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації).
2)Особливості самоорганізації вчителя:
* підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення;
* робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);
* педагогічний такт (випадки прояву);
* психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.);
3. Організація пізнавальної діяльності учнів:
1) Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:
* планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;
* використання установок у формі переконання;
* планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;
* вправи.
2) Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:
* визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки);
* опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять,
рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової
діяльності й уяви учнів;
* планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів); керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;
* використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи).
3) Закріплення результатів роботи:
* формування навичок шляхом вправ;
* навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення.
4. Організованість учнів:
1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.
2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.
5. Врахування вікових особливостей учнів:
1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.
2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.
3) Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.
III. Гігієнічні вимоги до уроку
1. Температурний режим.
2. Фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання і т. п.).
3. Освітлення.
4. Попередження втоми і перевтоми.
5. Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практичних робіт).
6. Своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок.
7. Дотримання правильної робочої пози учня.
8. Відповідність росту школяра класних меблів.
IV. Вимоги до техніки проведення уроку
1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях.
2. Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів — завершеними.
3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму.
4. Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці.
5. Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навчальної дисципліни, типу і виду уроку.
6. Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
7. Учитель повинний забезпечити активне навчання кожного школяра.
Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уро¬ку зводяться до дотримання таких узагальнених положень:
1) Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.
2) Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях.
3)Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.
4)Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура — розподіл часу на різних етапах».
5)Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії.
6)Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об'єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу.
7)Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів.
8)Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними.
9)Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета.
10)Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.
11)Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості.
12) Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: цілевідповідність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, засобів інформації, EOT).
13)Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов.
14)Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).
15) Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.
16) Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.
| 
