Активна модель навчання

Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізна­вальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учите­лем, виконує певні творчі завдання і виступає "суб'єктом" навчання.

Основні методи навчання - це різноманітні творчі та проблемні завдання, про­блемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Позитивні та негативні аспекти активної моделі

Інтерактивна модель  навчання

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам'ятати, що діти вчаться ефективно:

• якщо є мотивація до навчання;
• якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям і спосо­бам навчання;
• якщо створено приязне комфортне середовище;
• якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;
• якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;
• якщо досягають успіхів;
• якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці і використати набуті знання;
• якщо повністю залучаються у процес навчання;
• якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

якщо можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.

 Інтерактивна модель навчання - це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найспри­ятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою ус­пішність, інтелектуальну спроможність.

Позитивні та негативні аспекти інтерактивної моделі

З англійської "інтерактив" ("ineract") означає: "inter" -  взаємний; "act" — діяти. Тобто, інтерактивний-здатний до взаємодії, діалогу.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих си­туацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Суть ін теракти вного навчан­ня у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взає­модії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчан­ня у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, прийма­ти продумані рішення.

Такі підходи до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя минулого століття вони використовувалися і були поширені в практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, ро­бота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики,, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало не­погані результати, вони знайшли підтримку у багатьох учителів. Проте їх за­проваджували без належного методичного забезпечення, теоретичного осмис­лення, експериментальної" перевірки. Як наслідок, з'явилися певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Згадані методи були визнані непотрібними. 1 вже з 30-х років XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80 pp. XX ст. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, у теорії розвивального навчання. Однак у радянські часи творчість окремих педагогів була винятком. Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам 'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром..

Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонстру­вати. Справжнього результат}' можна досягти лише за допомогою інтерактивного

навчання.

Технологія інтерактивного навчання — така організація навчального про­цесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:

- кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен пуб-

пічно прозвітувати;

- від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого пе­
ред групою завдання.

Технологію від методики відрізняють два "принципових" моменти:

• гарантія кінцевого результату;
• проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. За технологічного навчання відсутні безліч "якщо": якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо. "Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат". Технологія, на відміну від методики:

• не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
• не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
•  характеризується постійним зворотним зв'язком, коригуванням подальшої

діяльності;

- охоплює чітко спланований очікуваний результат.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структуру

уроку.

Структура таких уроків складається з п'яти етапів:

- мотивація;

• оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;
• актуалізація знань, надання необхідної інформації;
• усвідомлення;

- рефлексія.

Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа.

Для подолання складності застосування інтерактивних технологій, на думку О. Пометун, Л. Пироженко, необхідно пам'ятати:

• Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кіль­кість інтерактивних занять протягом навчального року, ніж абияк, але часто про­водити підготовлені "ігри".
• Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити прави­ла роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні технології.
• Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише ство­рення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання.
• Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всьо­го необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно планувати свою роботу:
• провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочита­ти, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостій­ні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;
• під час інтерактивних вправ дати школярам можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно або граючись;
• на одному уроці використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не ці­лий калейдоскоп;
• обов'язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
• проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними вправами.

Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, учи­тель повинен попередньо добре підготуватись:

- глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;

• детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виро­бити критерії оцінки ефективності уроку;
• створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом до­бору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку і критерії оцінки роботи учнів;
• передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ро­лей у групах тощо.

Варто зауважити, що не всі педагоги "створені" для інтерактивного навчан­ня. Проте використання його розкриває перспективи для фахового росту, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями.

Кооперативна форма навчальної діяльності

Кооперативна форма навчальної діяльності, за В. Телячук, О. Лесіною, - це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчаль­ною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, на вирішення яких він спрямовує діяльність гру­пи. Кооперативне навчання вчить учнів спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, переконувати, бути переконли­вими й толерантними, розуміти інших, сприяє досягненню учнями високих ре­зультатів засвоєння знань та формування вмінь.

Коли учні працюють разом, вони формують навички, необхідні для само­стійного життя:

- уміння уважно слухати;

• спільно вирішувати проблеми;
• самостійно (спільно) приймати рішення;
• проводити різноманітні дослідження;
• аналізувати матеріал;
• розв'язувати конфлікти;
• засвоювати навички демократичного способу життя, які знадобляться їм в

сім'ї, на роботі, в житті.

Основним під час організації кооперативного навчання є спілкування і взає­модія учнів. Причому ефективним та продуктивним таке навчання буде тоді, коли склад груп змінюватиметься та кожен учень матиме можливість спілкува­тися з усіма іншими.

Кооперативна форма навчання має такі ознаки:

• всі учасники об'єднані однією метою;
• у групі розподілено працю, функції та обов'язки кожного члена;
• між учасниками панує співпраця і дружня взаємодопомога;
• учні цінують і поважають працю всіх і кожного зокрема;
• обсяг роботи, виконаної групою, завжди об'ємніший за обсяг роботи, ви­копаної кожним її членом чи частиною групи.

Коли учні працюють у групах та виконують завдання, кінцевий результат якого залежить від спільних зусиль, у них розвивається соціальне почуття. Вони починають глибше занурюватися у навчання, оскільки роблять це не самостійно, а разом з однокласниками. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу з іншими, взаємонавчання дають можливість краще зрозуміти, опанувати виучуваний матеріал.

Щоб діти співпрацювали, вчителю необхідно відповідним чином орга­нізувати урок. Для цього треба враховувати такі чинники:

• позитивна діяльність;
• особистісна взаємодія, що стимулює діяльність;
• індивідуальна та групова підзвітність;
• навички міжособистісного спілкування у невеликих групах;
• обробка даних про діяльність групи.

Л. Виготський зазначав: "Навчання є найінтенсивніше, коли відбувається в контексті підтримки, заохочування і допомоги... Хто пояснює і уточнює - вчить­ся. Що діти зроблять разом сьогодні, завтра зможуть зробити самостійно..."

Працюючи в групі, школярі виконуватимуть різні ролі: мислителів, слуха­чів, спостерігачів, співрозмовників, партнерів, просто друзів.

Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, а й у парах. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія, і як підготов­чий етап до роботи в групах. Канадський педагог М. Вербови-Онух пропонує різні види робіт в групах та парах¹.

Ось деякі види діяльності для роботи в парах (які не рекомендуються для великих груп):

• діалоги з партнером;
• прості вправи "запитання-відповідь";
• короткотривалий (не довший хвилини) "мозковий штурм";
• взаємоперевірка письмового завдання;
• підготовка для формування більшої групи;
• будь-яка короткотривала робота, коли об'єднання в групи та організація праці (пересування парт, перехід учнів на інші місця) недоцільні та відволікають від виконання завдання.

Робота в парах дає можливість залучити учнів до інтерактивного спілкуван­ня на короткий час з мінімальними технічними проблемами.

/ Першим кроком для успішної групової роботи є вибір відповідного завдан­ня. Серед завдань можуть бути:

• ігри;
• рольові ігри та імітації;
• драматичні виставки;
• проекти;
• інтерв'ю;
• "мозковий штурм";
• заповнення інформаційного простору;
• розрізані смужки;

розв'язування проблем та прийняття рішень;

• обмін думками;
• досліди та експерименти.

Щоб ефективно організувати роботу в малих групах, учителю потрібно пам'ятати, що:

• групи повинні бути сформовані з трьох-чотирьох чоловік (трьох-п'яти чо­ловік);
• усі члени групи сидять за одним столом;
• ролі між членами групи потрібно розподілити швидко: спікер, доповідач, секундант, секретар.

Спікер - ознайомлює членів із завданням, встановлює порядок виконання, пропонує членам групи почергово висловлювати свої думки, заохочує групу до роботи, підбиває підсумки роботи групи.

Секретар - коротко записує результати роботи, має право брати участь у підбитті підсумків роботи групи або допомагати доповідачеві.

Секундант - стежить за часом та заохочує групу до роботи.

Доповідач — чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

•   обов'язково потрібно нагадати правила роботи в групі.
Правила роботи в групі

у Уважно слухай товариша. У¹ Не критикуй! Не принижуй! л/ Пам'ятай про взаємоповагу. у Маєш право промовчати. у Дотримуйся визначеного часу.

• потрібно дати кожній групі конкретні завдання, чіткі та детальні інструкції щодо їх виконання та організації роботи в'групі;
• потрібно стежити за часом і завжди мати додаткові завдання, щоб охопити учасників тих груп, що вже впорались із завданням;

•   дотримуватися застережень.
Орієнтовні застереження

• учитель не може сидіти за своїм столом та виконувати іншу роботу;
•  учитель не має права виходити з класу;
•  не можна витрачати весь час на одну групу, ігноруючи інші;
• не потрібно виправляти помилок учнів, хіба що вони самі про це попросять;
•  не можна перебивати учнів, навіть якщо вчитель бачить, що розмова пішла

в дещо невірному напрямку;

• допомагати учням не забороняється.
• потрібно бути готовим до підвищеного шуму, характерного для роботи в групах.
  Кожну групову роботу потрібно завершити представленням, обговоренням

її результатів цілим класом. Також після будь-якої спільної діяльності треба за­пропонувати учням оцінити свій персональний-внесок у роботу групи, а також досягнення усієї групи. Можна скористатися формами письмового оцінювання.

Розділ 2

Технології інтерактивного навчання

Варто зауважити, що в науковій літературі відсутня будь-яка класифікація інтерактивних технологій навчання. За О. Пометун та Л. Пироженко, такі технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• Інтерактивні технології кооперативного навчання.
• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
• Технології ситуативного моделювання.
• Технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивні технології кооперативного навчання

До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні техно­логії, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два-чотири-всі разом, кару­сель, робота в малих групах, акваріум.

Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уро­ках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку.

Робота в парах

Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Таку роботу застосовують і як окрему технологію, і як підготовчий етап до роботи в групах. Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вмін­ня пристосуватися до роботи в групах, підготовлює ґрунт для широкого і ефек­тивного застосування інтерактивних технологій.

Вона дуже ефективна на початкових етапах навчання. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, ви­словлюватися. Робота в парах дає учням час поміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона розвиває на­вички спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати, вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які з; інших умов потребують багато часу.

Наприклад:

1.       Обговорити короткий текст, завдання до нього.

2. Взяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту тощо.
3. Зробити взаємоаналіз чи взаєморедагування письмових робіт.
4. Сформулювати підсумок уроку.
5. Розробити разом запитання до учнів чи до вчителя.
6. Проаналізувати разом вправу, задачу, проблему.
7. Протестувати й оцінити роботу один одного.
8. Відповісти на запитання вчителя.

            Організація роботи

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії, поясніть його, дайте учням 1-2 хв. для обдумування можливих відповідей або індивідуальних рішень.
2. Визначте, хто з учнів висловлюватиметься першим, запропонуйте обгово­рити свої ідеї один з одним. Щоб привчити дітей до чіткої організації роботи в парах, ліпше одразу визначити час на спільне обговорення. Учні повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.
3. Після того як час буде вичерпано, дайте можливість коленій парі предста­вити свої результати роботи.

Ротаційні (змінні) трійки

Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу й обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, засвоєння і за­кріплення.

Організація роботи

1. Розробіть запитання на допомогу учням з метою обговорення нового ма­теріалу. Запитання повинні передбачати неоднозначну відповідь.
2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть їх так, щоб кожна з них бачила трій­ку ліворуч і трійку праворуч. Разом усі трійки мають утворити коло.
3. Поставте кожній трійці відкрите запитання (однакове для всіх членів трій­ки). Кожен за порядком повинен на нього відповісти.
4. Після короткого обговорення запропонуйте учасникам розрахуватися на "перший, другий, третій". Учні з номером "один" переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером "два" переходять через дві трій­ки проти годинникової стрілки. Учні з номером "три" залишаються на місці і є постійними членами своєї трійки. У результаті утвориться нова трійка.
5. Змінюйте трійки стільки разів, скільки є запитань

Два-чотири-всі разом

Ця технологія є ефективною для розвитку навичок спілкування в групі,

вмінь вести дискусію.

Організація роботи

1. Поставте учням запитання для обговорення дискусії тощо. Поясніть запитання, дайте 1-2 хв. для індивідуального обдумування можливих відповідей.
2. Об'єднайте учнів у пари з метою взаємообговорення своїх ідей. Визначте час на висловлювання кожного в парі та спільне обговорення. Пари обов'язково повинні дійти згоди щодо відповіді або рішення.

3. Об'єднайте пари в четвірки, обговоріть попередньо досягнуті рішення
щодо постановленого запитання. Як і в парах, прийняття спільного рішення

обов'язкове.

4. Об'єднайте четвірки в більші групи або обговоріть поставлене запитання

з усім класом.

Карусель

Ця технологія найефективніша для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. її застосовують для обговорення І будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій, для збирання І інформації з певної теми, для перевірки обсягу й глибини наявних знань, для ] розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

Організація роботи

Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, що сидять у внутрішньому колі, і розташовані спиною до центру, а ті, що сидять у зовнішньому колі, - обличчям до центру, таким чином учні сидять один навпроти одного. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє - рухоме: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета — пройти І все коло, виконуючи поставлені завдання. Може бути декілька варіантів такої діяльності.

Робота в малих групах

Ця технологія детально описана у першому розділі.

Акваріум

Цю технологію застосовують, коли учні вже мають певні навики групової роботи. Ефективна вона для розвитку спілкування, вдосконалення вміння дис­кутувати.

Організація роботи

1. Об'єднайте учнів у 2-4 групи та ознайомте із завданням.
2. Запропонуйте одній із груп сісти в центрі або на початку середнього ряду і к пасі, де стоять парти, і утворити коло.

3.   Подайте команду розпочати обговорення проблеми за алгоритмом:

прочитати вголос ситуацію; обговорити її в групі, застосувати метод дискусії; - дійти до спільного рішення за 3-5 хв.

4. Решта учнів слухають, не втручаючись у перебіг обговорення, спостеріга­ють., чи дотримуються учасники дискусії правил її проведення.

Коли завершиться відведений для дискусії час, група повертається на свої ill ця, а вчитель ставить класу запитання: Чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо доведеною? Який із аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? Тривалість такої бесіди -2-3 хв. Потім місце в "акваріумі" займає інша гру­па, яка обговорює наступну ситуацію.

Технології колективно-групового навчання 11,і технології передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Навчаючи-вчуся", "Ажурна пилка", "Незакінчені речення", "Дерево рішень". (Див. посібник Сиротенко І  <). "Сучасний урок: інтерактивні технології навчання".)

Мікрофон

Це технологія загальногрупового обговорення, вона дає змогу кожному уч­неві у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку. Організація роботи

1. Повідомте проблему класові.
2. Запропонуйте уявний "мікрофон" (будь-який предмет).
3. Надавайте учням слово почергово, передаючи "мікрофон". Говорити має право лише той, у кого знаходиться "мікрофон".

4. Повідомлені відповіді не коментують і не оцінюють.
5. Коли хтось висловлюється, інші не мають права щось говорити.

Мозковий штурм

"Мозковий штурм" - це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією і тією самою проблемою і "йдуть на неї в атаку". Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв'язання проблеми.

Організація роботи

1. Визначте проблему, яку необхідно вирішити.
2. Приготуйте папір для занотовування ідей, запишіть проблему у вигляді питання.
3. Оберіть ведучого та секретаря, який записуватиме всі ідеї.
4. Нагадайте правила першого етапу:

• мета - зібрати якомога більше ідей;
• кожен має право висловитись;
• пропозиції мають висловлюватися почергово, конкретно, стисло;
• приймаються будь-які пропозиції, навіть неймовірні;
• висловлювання інших не критикують і не обговорюють;
• розширення запропонованої ідеї заохочуються;
• ведучий може сформулювати нову ідею для запису за згодою того, хто її запропонував.

5. Висловте свої ідеї.
6. Занотуйте їх у порядку надходження. Не вносьте в ідею жодних виправлень.
7. Продовжуйте, доки будуть виникати нові ідеї (але не більше 10-15 хв.).
8. На закінчення обговоріть і оцініть запропоновані ідеї.

Навчаючи - вчуся

Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вив­чення блоку інформації. її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань.

Організація роботи

1. Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній для кожного учня.
2. Роздайте їх кожному.
3. Запропонуйте учням:

• упродовж декількох хвилин ознайомитися з інформацією, що міститься на картці;
• після ознайомлення з матеріалом, що міститься на картці, нехай учні оз­найомлять зі своєю інформацією однокласників і одержать інформацію від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою;
• уважно слухати інформацію інших, запам'ятати якомога більше. Якщо потрібно, робити записи;
• коли всі поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, нехай: вони розкажуть у класі, про що дізналися від інших.

Ажурна пилка

Цей вид діяльності й дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість і матеріалу за короткий час.

Організація роботи

1.  Доберіть індивідуальний інформаційний матеріал для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали тощо).

2.  Об'єднайте учнів у групи (домашні) і видайте їм матеріали із завданням.
3.  У групі учні обговорюють запропонований матеріал, вивчають. Проте

м. обхідно обрати головуючого, щоб стежив за часом, та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен розуміє зміст матеріалу.

4. Після завершення роботи домашніх груп запропонувати учням долучити до  інших груп, у яких вони виступатимуть експертами з окремої теми. У кожній новоутвореній групі має бути представник із кожної домашньої групи.
5. Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал загалом, здійснивши його експертну оцінку за визначений  час (урок).

6. Після завершення роботи учні повертаються у свої домашні групи. Кожен
учень, має поділитися інформацією, яку він отримав в експертній групі, із чле­нами домашньої групи. Інформацію варто донести якісно і в повному обсязі за
визначений  час.

Незакінчені речення

Цю інтерактивну технологію часто поєднують з "мікрофоном", вона дає
змогу  у розвивати в учнів зв'язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх  з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Організація роботи

Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна ви­користати і уявний "мікрофон"), формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із запропонованої формули. Наприклад: "На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння...", "На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було...", «Це оповідання навчило мене..." тощо.

Дерево вирішень

Ця технологія є варіантом розв'язання конкретної проблеми. "Дерево вирі­шень" допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Організація роботи

1. Виберіть проблему, яка не має однозначного вирішення. Викласти її мож­на у вигляді цікавої історії, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.
2. Запропонуйте учням необхідну інформацію для розв'язання проблеми, яка виникла під час домашнього читання.
3. Підготуйте на дошці (окремому плакаті) чи роздайте кожному учасникові взірець "дерева рішень".
4. Чітко сформулюйте проблему, її суть, запишіть на дошці, заповнюючи схему.
5. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми.
6. Запитайте В учнів про актуальність проблеми, з'ясуйте, чому саме сторо­ни прагнуть її розв'язання.
7. Шляхи і варіанти розв'язання проблеми можна визначити проведенням "мозкового штурму". На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправиль­ним. Важливо набрати якнайбільше ідей.
8. Обговоріть кожен із варіантів вирішення. З'ясуйте, що позитивного чі негативного для кожної зі сторін він містить. Таким чином, частину ідей можна відхилити і залишити три-чотири.
9. Об'єднайте учнів у малі групи і запропонуйте заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.